Фільм “Сторожова застава”: Олешка Попович, на якого ми заслуговуємо



“Сторожова Застава” стала мабуть самою неочікуваною прем’єрою 2017 року. Добрий гумор ( “Хлопці, а йдіть горіхи їсти!…” – зал кілька разів просто реготів), крутий кастинг. Ось такі три богатирі мені до душі, Олешка просто ламає стереотип російського мультяшного “Альоши Поповича”. А ще гарна жіноча команда, хоча в дівчат замало ефірного часу, хотілось більшого.

Сценарій зрозумілий ще з трейлера. Але тут головне органічне поєднання фентезі – на диво воно не дратує і навіть спецефекти пристойні. Цікава картинка з фольклору України-Русі.

Хотілося б розкрити краще персонажів. Дуже колоритні. Деякі тягнуть на самостійне кіно (даєш нову трилогію про трьох богатирів?) . Порадували герої-підлітки – хоча їх персонажі прозорі і стереотипні, вони не ведуть себе як розумово відсталі дебіли, як то в американських фільмах. Нормальні підлітки. І взагалі усе нормальне і логічне. З сеансу виходили задоволені як дорослі, так і підлітки. Таке не часто буває.
За пісню від українського гурту The Elephants від мене особливий лайк – композиція чудово підвела лінію у фіналі фільму і розкрила почуття героїв (ну, знаєте як воно в ефектних мелодрамах?). Приємно, що богатирів повернули в рідну гавань.

Мені здається, авторам фільму це вдалося. «Ми на своїй землі! Вистоїмо!» – кричить Ілля Муромець і в це дійсно хочеться вірити.

Автор: Микола Маранчак